Головна » Предметні декади » Літературна студія

Літературна студія

Кисляцький  навчально-виховний комплекс:  спеціальна  загальноосвітня  школа-інтернат  І-ІІІ ступенів – дошкільний  навчальний  заклад  Гайсинського  району  Вінницької  обласної  Ради

 

Літературний гурток  «Пролісок»

Керівник

учитель української мови та літератури

Г.В. Витюк

  

2014-2015н.р.

До  складу  літературної студії  «Пролісок» входить 6 учнів:

Стадник Микола – учень 10 класу,

Романенко Олег – учень 9 класу,

Данилюк Валентина – учениця 7 класу,

Пруська Анжеліка – учениця 7 класу,

Пастушенко  Марічка – учениця 7 класу,

Поліщук Катерина – учениця 7класу.

В  діяльність  гуртка  входить  літературне  різножанрове  написання творів  учнями,  які  в  певний  час  втратили  слух,  але  не  втратили почуття  шани  та  любові  до  рідного  слова, до мови, до літератури. А  саме, це  вірші, акровірші, тавтограми, оповідання, загадки,  казки, а також  художнє оформлення  до  творів,  над  якими  працюють учні.

На  уроках  української  мови  та  літератури  при  вивченні нових тем  були  виявлені  певні  нахили, уподобання  учнів  до того чи іншого  жанру літератури, тому  виникла  необхідність організації  літературного гуртка в школі.

Творча  робота з  учнями  завжди  мала  місце на  уроках  мови  та  літератури.  Це  і  написання  творів,  особиста  участь у  складанні  віршів та декламуванні їх напам'ять, розгадуванні  загадок, ребусів, кросвордів  та інша  різнопланова  робота,  яка  проводиться з участю  інтерактивних  методів  роботи.

У творчих зошитах  учнів  відтворено  хід  роботи  на  уроках,  де  діти  мислять,  уявляють, фантазують,  римують, декламують,  співставляють,  порівнюють,  малюють.

Творчий учнівський гурток  «Пролісок» розпочав своє життя з вересня  2013 року, хоч вже багато років на уроках української мови та літератури  з учнями проводяться  цікаві  поетичні  хвилинки, де  діти  вчаться  виразно  читати, декламувати,  римувати, жестикулювати, вірно промовляти звуки, слова, речення.

Учні,  що  втратили слух  по  хворобі  не  втратили  пошани  та любові  до  материнського слова, а також звукового відчуття, це дає їм змогу правильно будувати власну вимову.

Робота в літературній студії «Пролісок» приваблює дітей  неабиякими літературними цікавинками: ребусами, тавтограмами, акровіршами, загадками, казками, лічилками, вимовлянками, поетичними лото та іншими жанровими хитринками. 

Учні вчаться декламувати правилами сценічної вимови з  логічними наголосами, з  урахуванням  поставлених  розділовими знаками. Найкраще  це  було  продемонстровано  на  обласному семінарі учителів - ребілітаторів ученицями 6 класу Пастушенко Марічкою та Пруською Анжелікою.

Їх  твори,  звичайно,  не  зовсім  ідеальні, можливо,  з них  не  вийде  поетів,  письменників, та моя  мета  полягає не  в  цьому, а в  тому, щоб  учні  навчилися  бачити і чути  серцем, який  прекрасний  і  чудовий світ. 

А авторський вірш Галини Витюк «Почути серцем», що прозвучав як  прояв  розуміння і тривоги  пізнооглохшої  дитини примусив задуматись над проблемою, з якою стикаємось ми щоденно в нашій спільній роботі з дітьми.


Почути серцем

Відчиняю  двері  класної  кімнати:

Добрий  ранок, діти! – промені в очах –

Чубчику білявий, носику кирпатий,

І дрібушки-кіски у смішних стрічках»!

 

Погляд не взаємний…Віє чужиною…

«Що тобі, дитино, лід такий звідкіль?

Розкажи,  що  сталось, поділись зі мною.»

Пауза… Тривога… Невимовний  біль.

 

Очі подивились – краще б не питати,

Котиться пекуча і важка сльоза.

«Я не чую  більше, важко  розмовляти,

Я глуха… Глуха я! – із душі гроза. -

 

Я не чую пташки вранішнього співу.

Я  не можу  словом  радість передать!!

Важко в  світі жити, і  від  цього  гніту

Зовсім  не  турбує  ваша  благодать!..»

 

Не  ятрись, дитино, зболеним горінням,

Вижени  тривогу із  думок  своїх,

Слухать своє  серце – це  велике  вміння!

Дар  святий і Божий  розділи на всіх.

 

Не  ламай  місточка – різко  не  розхитуй,

Вчися жити в світі,  раз  така  печаль,

Спробуй  серце, друже, для добра розкрити,

Зняти чорний смуток, скинути вуаль.

 

Вірити повинен і повинен знати:

Доброта сердечна – ось життя  рушій,

І ніяким жестом вже  не передати

Те,  що  не вмирає в серці і в душі!